131 переселенець проживає у гуртожитку Нововолинського центру професійно-технічної освіти, із них – 35 дітей. На Волинь люди приїхали із Херсонської, Луганської, Донецької областей, із Запоріжжя та Харкова.
Наразі вільних місць для поселення у цьому гуртожитку немає, розповіла Суспільному комендантка Тетяна Андрієнко.
Із Селидового, що на Донеччині, родина Кондакових виїздила однією з останніх, розповідає Валентина Леонтіївна. Разом з чоловіком приїхали у Нововолинськ, бо у 1971 році жінка тут працювала на фабриці.
«У нас літаки літали, бомбили, стріляли. Від Донецька ми – 40 кілометрів. І от після повномасштабного вторгнення вдома практично не ночували, бо стріляли, вікна сипались. Підвал був, а бомбосховища не було», – каже чоловік Володимир Кондаков.Читати ще: Дев’ять днів під обстрілами і сім – в дорозі: історія двох сестер з Харкова, які переїхали до Луцька
У Нововолинськ родина приїхала 20 лютого цього року. Усе нажите за всі роки впакували у дві валізи.
«Страшно в цьому віці опинитися в таких умовах. От тут зустріли – стіни є, тепло, вода, їжа», – каже чоловік.Пані Валентина додає: вдома, у Селидовому, проживали у багатоповерхівці, де із червня 2022 року не було світла, опалення й газу. Онука, яка проживає у Польщі, запрошувала дідуся і бабусю до себе, але, говорить Валентина Леонтіївна, за кордоном жити не хочуть.
«Від нас ніхто ще не поїхав додому, бо здебільшого проживають люди, які не мають куди повернутися», – каже керівниця місця тимчасового проживання Тетяна Андрієнко.Родина пенсіонерів Кондакових сподіваються, що після закінчення війни повернуться додому. Там залишились могили батьків та сина.Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Повідомити
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу